У 31-му випуску відеопроєкту «Блаженніший Святослав: # доступно_про_важливе» Глава УГКЦ розпочав серію катехиз про зміст Божого об’явлення — що саме Бог про себе говорить, коли об’являється людині. Передусім — єдиний за природою Бог є водночас Трійцею осіб. Нижче пропонуємо текстову версію катехизи.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри, учасники цієї нашої духовної мандрівки, під час якої ми намагаємося говорити про важливе, але просто, доступно. У попередніх роздумах ми усвідомлювали, що Бог, у якого ми віримо, хоче, щоб ми про Нього знали. Він нам об’являється. Розповідає про себе. Досі ми говорили про способи Божого об’явлення — як Господь Бог про себе говорить; якими шляхами Він стукає до нас; що означає Боже об’явлення як важливий елемент віри Церкви і кожної віруючої особи.
Від сьогодні ми роздумуватимемо не лише над тим, як Господь Бог до нас звертається, а й про що Він нам говорить, — над змістом Божого об’явлення. Як Господь Бог про себе каже? Яким Він є?
Сьогодні я хотів би з вами роздумати над центральним таїнством християнської віри, над найважливішою правдою нашої віри — таїнством Пресвятої Трійці. https://www.youtube.com/embed/F4asXgzaNBg?rel=0&showinfo=0
Ми віримо в Бога, який є Любов’ю
Святий апостол Іван Богослов говорить, що ми повірили в Бога, який є Любов’ю (див. 1 Ів. 4, 16). Тобто головне, що Господь хоче нам сказати, — це те, що Він нас любить; і те, що любить нас безкорисливою, вічною, спасенною любов’ю. Християни вірять в Бога, який є Любов’ю. Любов Бога є вічною, але водночас такою, яка себе дарує людині.
Єдиний Бог є спільнотою трьох осіб
Наш Бог-Любов єдиний. Ми віримо в єдиного Бога. Ця вічна Божа Любов, яка перебуває поза простором і часом, не пов’язана з категоріями нашого земного життя і мислення, виходить за межі нашого уявлення про час і простір, про якість і кількість, є Богом, єдиним, але не самотнім. Це парадокс Божественної Любові. Єдиний Бог є спільнотою трьох осіб. Ми віримо в Бога-Любов, який є Отцем, і Сином, і Святим Духом. Віра в Бога, який є Трійцею, є головною прикметою християнської віри.
Ми знаємо, що після свого Воскресіння Христос послав апостолів на весь світ і дав їм завдання: «Ідіть навчайте, зробіть моїми учнями всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт. 28, 19). Отож ця Божественна, вічна Любов об’являється як Любов трьох осіб — Отця, і Сина, і Святого Духа. Якраз Пресвята Трійця, єдність єдиного Бога в трьох особах, дає нам можливість збагнути це таїнство предвічної Божественної Любові.
Число «три» не вповні висловлює глибину таїнства Бога
Очевидно, що коли ми говоримо про нашого Бога, який перебуває у вічності, поза простором і часом, то навіть саме число «три» не вповні висловлює все таїнство, всю незбагненну глибину таїнства Бога-Любові.
Святий Григорій Богослов так говорить про єдиного Бога в трьох особах: «Я не встигаю помислити єдине, як вже осяяний трьома. Я не встигаю розрізнити трьох, як вже знову охоплений єдиним. Коли я уявив щось у трьох, то подумав, було, що це все. Мій зір настільки сповнений Ним, що інше зникає з поля зору. Один — у трьох. Три — єдине».
Бачимо, що навіть наше розуміння Трійці є понад розумінням числа, бо число пов’язане з видимими матеріальними предметами чи істотами.
Бог відкриває себе у вигляді стосунків
Говорячи про Бога як Трійцю, ми обов’язково говоримо про Божественну Любов, яка відкриває себе у вигляді стосунків, співвідношень. Той же Григорій Богослов каже, що слово «Отець» означає не так сутність особи (бо ми не можемо висловити невимовне), як певний вид стосунку. Отець є Отцем, тому що має Сина. Коли ми говоримо про Бога Сина, то називаємо цю ниточку стосунку, в якій перебуває Син супроти Отця. Син є Сином лише тому, що має Отця. А Дух Святий від Отця ісходить і в Сині перебуває. Ми не можемо говорити про Любов інакше, як тільки в контексті стосунку між особами. Отець, Син і Дух Святий, відкриваючи себе людині, виливають на нею свою Божу Любов і встановлюють з нами той стосунок любові, до якого нас запрошують.
Пресвята Трійця і нам відкриває дорогу до власного стосунку Любові
Пресвята Трійця є сопричастям осіб, які є єдиним Богом, і до цього сопричастя відкривають дорогу і нам. Силою і діянням Святого Духа в Сині ми стаємо синами і доньками Божими. Каже нам святий апостол Павло, що Дух Святий вливається в наші серця і тоді, наче з нашого нутра, взиває до Бога: «Авва, Отче» (Гал. 4, 6). Начебто повертає нас назад відкрити в собі той стосунок Любові з Богом як Джерелом мого «я», Джерелом моєї особи. Тільки особа може любити, — особа, яка мислить, має волю і прагнення, входить у спілкування, огортає, дарує себе.
Отже, першою і найважливішою істиною нашої християнської віри є віра в Бога, який є Любов’ю і який об’являє себе, розповідає про себе людині як про спільноту осіб Отця, і Сина, і Святого Духа. Ми ісповідуємо цю віру в єдиного Бога в трьох особах, навіть коли чинимо знак святого хреста. Це найважливіше таїнство нашої віри ми висловлюємо, коли складаємо разом три пальці, знаменуючи себе знаком святого хреста. Ми знаменуємо, що ми є охрещені в ім’я Пресвятої Трійці.
Бажаю всім вам відкрити цю велику радість запрошення до спільноти Божої Любові Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ,
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
